Негативний вплив сучасного інформаційного простору на психічне та фізичне здоров’я дитини

Гармонійний розвиток особистості і високий рівень психічного здоров'я будуть забезпечені тоді, коли людина з дитинства житиме і розвиватиметься в умовах сприятливого психогігієнічного інформаційного середовища.

Новітні комп’ютерні та інформаційні технології, а особливо соціальні мережі, суттєво впливають на життєдіяльність дитини та розвиток її мозку.  На даний момент є небезпека того, що діти поступово переходять на підтримання мозкової активності технологічними засобами прогресу, опрацьовуючи інформацію, яку черпають з глобальної інформаційної бази – Інтернету. А відтак  скорочується кількість інноваційних ідей і самостійних розумових процесів. Діти, в основній масі, виступають пасивним інформаційним споживачем.

Діти від величезної кількості інформації і дефіциту часу на обробку її гігантських обсягів, перевантажені і тому перестають логічно мислити, в результаті чого настає так званий інформаційний невроз.

Соціальні мережі сприяють тому, що діти перестають відчувати бажання спілкуватися в реальному світі з реальними людьми, звикаючи жити у власному мікросвіті з присутністю тільки віртуальних співрозмовників. Гаджети одночасно підтримують і порушують духовний та емоційний зв’язок між людьми.

Вплив інформаційних технологій на здоров’я

Прогресуюче впровадження технічних засобів: комп’ютерів, мережі Інтернет, мобільних телефонів, які стають невід’ємними компонентами життя, змінюють фізіологічні умови існування дітей і можуть сприяти розвитку різних захворювань.

Головним джерелом несприятливого впливу на здоров’я користувачів персональних комп’ютерів є монітор. До його біологічної дії найбільш чутливими системами організму є нервова, імунна, ендокринна та статева.  Підвищений ризик розвитку захворювань мають діти та підлітки — особи, які переживають період активного росту, становлення ендокринної, нервової, серцево­судинної та інших систем.

Тривала робота на комп’ютері викликає зміни у функціонуванні організму. Вона передбачає постійну концентрацію уваги та засвоєння великої кількості інформації, яка «перевантажує» мозок та пам’ять і призводить до розумової втоми та порушення уваги. Внаслідок нервово-­емоційної напруги швидко розвивається перевтома, що провокує головний біль. Може виникати шум у вухах, запаморочення, нудота.

Неконтрольоване у часі спілкування із комп’ютером на тлі перевтоми призводить до розладів сну, метушливості у поведінці, порушення пам’яті.

У процесі роботи з комп’ютером може розвиватися комп’ютерний зоровий синдром, який ґрунтується на зоровому стомленні: зниження гостроти зору, його затуманення, труднощі при переводі погляду з ближніх предметів на дальні і назад, відчуття змін забарвлення предметів; двоїння.

Вимушена поза з нахилом уперед вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа дитини і призводить до звуження її грудної клітки, що відбивається на заповненні шлуночків серця кров’ю і серцевому ритмі.

Тривале перебування за комп’ютером може бути причиною порушень харчування молодого організму. Це недостатнє, нерегулярне, незбалансоване харчування, наслідком якого є порушення роботи травного тракту, вітамінна та мінеральна недостатність, або зловживання продуктами швидкого приготування, фаст-фудом на тлі гіподинамії, що є причиною надмірної маси тіла, метаболічних та ендокринних порушень.

Вплив інформаційних технологій на особистість дитини

Дозована та спрямована робота на комп’ютері має багато позитивних якостей, особливо на етапі пізнання світу, формування корисних навичок. Молодь отримує великі можливості для всебічного саморозвитку, освіти та розширення комунікативних зв’язків. Але, як не парадоксально, ці надбання призводять до зниження культурного рівня підліткового контингенту, моральних якостей, пам’яті та уваги, розвитку ізольованості від оточуючих. У «комп’ютеризованого» покоління відмічаються зміни фундаментальних духовно-культурних засад, понять і уявлень, а інтелектуальний розвиток відбувається в іншому соціально­часовому вимірі. Інформаційні технології чинять гіпнотичний вплив на інтелект та духовність підлітків, а комп’ютерні ігри здатні довести до повного змішування реального та віртуального світу.

Привабливість комп’ютерного світу для дітей обумовлена наявністю «власної території», яку складно контролювати дорослим, можливістю самостійно приймати рішення. Зворотня сторона тривалого перебування у віртуальних обставинах — психологічний інфантилізм, відсутність відповідальності за свої вчинки, агресивність або емоційна холодність, певне звуження кругозору, ризик асоціальної поведінки.

Формуванню девіантної поведінки сприяє небезпека, з якою діти і підлітки можуть зустрітися, перебуваючи в режимі онлайн: експлуатація довіри (їх можуть спокусити на вчинення непристойних дій, застосовувати до них шантаж); доступ до порнографії; доступ до сайтів із деструктивним змістом (інструкцій з виготовлення чи покупки наркотичних речовин, вибухівки).

Найбільш небезпечними є рольові комп’ютерні ігри, що здатні сформувати стійку психологічну залежність. Часто вони не враховують вікових психологічних особливостей і здатні вплинути на формування особистості в період активної соціалізації. Дитина отримує гострі, яскраві враження у віртуальному світі і не прагне повертатися у буденність.

 

Тому необхідним є проведення профілактичних заходів щодо попередження технологічних залежностей у дітей. 

М'які навички (soft skills) дитини та їх розвиток

А ви знаєте, як виглядатиме світ через пару десятків років? Ми не можемо передбачити, яку професію оберуть наші малюки й чи існуватимуть ті спеціальності, які сьогодні вважаються престижними. Є лише один вірний спосіб підготувати дитину до успішного дорослого життя: навчити адаптуватися до будь-яких змін, які чекають її в майбутньому. Робити ставку не тільки на жорсткі, але перш за все на гнучкі навички.

Які навички називають жорсткими

Жорсткими навичками (hard skills) прийнято називати ті вміння, які по суті є професійними. Англійці називають їх «hard skills». Ці навички можна й потрібно опановувати. Вони ґрунтуються на запам'ятовуванні послідовних дій і добре піддаються оцінюванню.

Наприклад, вміння столяра виготовляти певну кількість табуретів на день — це жорсткі навички. І тим вони вищі, чим швидше майстер виконує роботу, чим менше його вироби мають вад і недоліків. Оцінити таку роботу можна за чіткою шкалою, яка виражає в числах кількість витраченого часу, кількість допущених помилок і відповідність обраному зразку.

Уміння спортсмена брати певну висоту в стрибку — це теж жорсткі навички. Вони з'явилися в результаті довгих і одноманітних тренувань, схожих одне на інше. Уміння водити автомобіль із часом відточується до автоматизму, як і майстерність готувати, ремонтувати щось, танцювати й навіть говорити іноземною мовою або оформляти документацію. Все це жорсткі навички. Їх значення в житті людини складно перебільшити, але якщо вміння фахівця обмежуються тільки ними, то пристойний кар'єрний ріст йому не під силу.

Чому? Розглянемо другу категорію навичок — м'яких.

Що таке м'які навички

М'якими, гнучкими навичками або метанавичками (soft skills) називають вміння, які виробляються протягом життя людини. Це так звані особистісні якості, які не піддаються вимірюванню. Сюди можна віднести соціальні навички, емоційний інтелект, силу волі, завзятість, креативність, вміння протистояти стресам і знаходити спільну мову з оточуючими, здатність адаптуватися до змін в умовах життя й праці, здатність до навчання й т.д. Але головною складовою таких навичок є здатність до подальшого саморозвитку.

Мета навчання дитини полягає в тому, щоб зробити її здатною розвиватися далі без допомоги вчителя (Елберт Хаббард).

Ці навички неможливо оцінити за допомогою балів, але вони не менш важливі в будь-якій справі й будь-якій професії.

Візьмемо для прикладу роботу електрика. На передньому плані тут, безумовно, жорсткі навички: вміння правильно й швидко виконувати свою роботу; знати, як влаштовані електроприлади й розбиратися в тонкощах проводки.

А тепер подумаємо, якого електрика ви б викликали полагодити вимикач із запропонованих двох варіантів:

-         Досвідченого майстра, з багаторічним стажем, але похмурого й хамуватого. Він бере трубку після п'ятого дзвінка й затягує терміни виконання роботи. Сусіди кажуть, що він геній у своїй справі, але в чому була поломка, він так і не зміг вам пояснити.

-         Старанного й відповідального фахівця, який до якісного ремонту докладає ввічливе звернення, зняті біля входу черевики й нуль хвилин запізнення. Розповів, чому сталася поломка, і як уникнути її в майбутньому.

 

Перший варіант являє собою добірку виключно жорстких навичок. Така людина відмінно орієнтується у своїй спеціалізації, але на роботу її приймати не поспішають. І підйом по кар'єрних сходах у неї відбувається зі скрипом.

Другий варіант — той самий випадок, коли поєднання гнучких і жорстких навичок дозволяє майстру не тільки якісно виконувати свою роботу, але й не турбуватися про пошук замовників. До такого фахівця клієнти шикуються в чергу. Чи працює він поодинці, чи в команді — з ним завжди легко й комфортно, тому в професійному зростанні для нього відкритий «зелений коридор».

Виховання є засвоєння хороших звичок (Платон).

Ще один яскравий приклад, коли нестача м'яких навичок стала перешкодою в кар'єрному зростанні, — з життя музикантів.

Соліст однієї з невеликих рок-груп мав, здавалося б, усі дані, щоб заслужити всесвітню популярність: відмінний голос, приголомшлива пластика й артистизм. Глядачі його обожнювали. Додайте сюди консерваторську освіту — у наявності жорсткі та м'які навички.

Однак останніх виявилося недостатньо: хлопець не вмів працювати в команді, і брак соціально-емоційних навичок виливався у конфлікти з колегами. В результаті він виявився виключений зі своєї групи.

Коли м'які навички «черствіють»

Трапляється й так, що м'які навички перетворюються на жорсткі. І якщо це супроводжується повною заміною свідомих дій звичними — то не дуже добре, й цього слід уникати. Наведемо такий приклад: молодий учитель вперше влаштувався на роботу в школу. Він застосовує всі свої гнучкі навички, щоб його уроки були цікавими, пізнавальними й побудованими точно за методикою. Він шукає емоційного контакту з учнями, використовує ігрові та сюрпризні моменти, прагне підходити до роботи творчо.

Рік за роком діти змінюють один одного, а знання, які потрібно вкласти в них, не змінюються. Уроки перетворюються на рутину, виклад матеріалу — на звичний потік набридлої інформації. Від творчої іскри не залишилося й сліду. В усі ігри він грав із попередніми класами раз по п'ятсот, і сьогодні повторює їх вже за звичкою. Діти раді грі, але нудьга, що відчувається поряд із учителем, навіває тугу.

Небезпека перетворення гнучких навичок на жорсткі підстерігає представників будь-яких професій — водіїв, кондитерів, столярів і навіть художників і дизайнерів, які звикли працювати в одному стилі й випускають у світ «шедеври», зроблені «під копірку».

Для керівників таке «перетворення» загрожує зниженням ефективності роботи всієї команди. Звичні алгоритми дій — прямий шлях до застою в бізнесі.

Які заняття вимагають наявності метанавичок

М'які навички потрібні будь-якій людині незалежно від її вроджених умінь та обраної нею професії. У будь-якій справі вищий попит буде на фахівця, який вміє вести переговори й співпрацювати з колективом, вчасно закриває розпочаті проекти й уміє знайти вихід із ситуації в разі форс-мажору.

Нікому не хочеться мати в штаті сварливого або незібраного співробітника, ніхто не дасть підвищення людині, яка регулярно кричить на підлеглих і потім пояснює, що «зірвався» і «такий вже характер». Гнучкі навички передбачають уміння справлятися зі своїми емоціями й слабкостями, відповідальність і пунктуальність.

Крім того, наявність таких навичок — не тільки запорука успішного просування вашої дорослої дитини по кар'єрних сходах, а й важлива умова щасливого життя в цілому.

Міцна сім'я, наявність хороших і надійних друзів, мирні стосунки з сусідами, вміння правильно вибрати заняття до душі й створювати затишок у домі, ефективно розпоряджатися грошима й часом, виховувати щасливих дітей (ваших онуків, між іншим!) — все це метанавички. Вони точно знадобляться в житті вашій дитині.

Подумайте про це, коли перед вами постане вибір: віддати її на гурток акторської майстерності чи найняти чергового репетитора з математики.

Як розвинути гнучкі навички у дітей

Гарна новина полягає в тому, що гнучкі навички не видаються людині в якості подарунка до дня народження. Вони розвиваються, але для їх формування не існує спеціальних вправ і підручників. І все ж, зробити це набагато простіше, ніж, скажімо, навчити дитину грамотно писати.

Ваш приклад

Перше, що знадобиться малюкові для оволодіння цими диво-навичками — батьківський приклад. Уникаючи набридливих порівнянь дітей із глиною, пластиліном чи губкою, скажемо тільки, що навіть сам макет сім'ї людина бере зі свого дитинства. Вона будує власні відносини, оглядаючись на батьківський образ. Якщо сварки й грубість між батьками були в порядку речей, то, швидше за все, з майбутнім чоловіком чи дружиною на їх дитину чекає те ж саме: образи й лайка.

Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, нехай найкращі, але не підкріплені справою (А. С. Макаренко).

Якщо ж батьки на власному прикладі показали дітям, як уникати грубощів під час конфлікту (без них не обходиться в будь-якій сім'ї), як реагувати на труднощі, знаходити компроміс і співчувати ближньому — то і їхні онуки зростатимуть в атмосфері добра і спокою.

Багатство вражень і особистий досвід

Що різноманітніше буде життя вашої дитини, то більше вона дізнається й більшого навчиться.

Є раціональне зерно в тому, щоб дозволити малюкові розбити чашку або тарілку (Тім Селдін, «Енциклопедія Монтессорі»).

Уникайте ізоляції малюка, відвідуйте цікаві місця й спілкуйтеся з людьми різного віку. Дитина переймає не тільки ваш досвід, але також досвід інших дітей, яким точно є що запропонувати їй у плані нових ігор і способів спілкування. Відвідуйте цікаві заходи, водіть до театру й на виставки, на загальноміські новорічні ялинки та майстер-класи. Максимально залучайте її до всіх доступних видів діяльності.

Запам'ятайте: спілкування вчить дитину спілкуватися, творчість — творити, а робота в команді — працювати в команді. Не забувайте також про першу умову — надання власного позитивного прикладу.

Свобода вибору

Діти набагато мудріші, ніж нам іноді здається. Навіть якщо це складно, постарайтеся довіряти своїй дитині. Навіть якщо ви точно знаєте, що на цей раз нічого у неї не вийде, що вона неправильно будує цей будиночок із кубиків і що той зараз впаде — дозвольте дитині зробити цю помилку. Наступного разу вона обере інший, більш ефективний шлях. Якщо ж ви її обмежите у виборі, наступного разу вона прийме як даність чужу нав'язану думку.

Не ображайте дітей готовими формулами, формули — порожнеча; збагатіть їх образами й картинами, на яких видно сполучні нитки. Не обтяжуйте дітей мертвим вантажем фактів; навчіть їх прийомам і способам, які допоможуть їх осягати (Антуан де Сент-Екзюпері).

Свобода вибору виправдана в кожному першому випадку, де немає загрози життю або здоров'ю дитини. Дозволити малюку самому вчинити так, як він вважає за потрібне, — це значить виховувати самостійність, поважати його думку (а значить — формувати самоповагу) і вчити приймати зважені рішення.

Розвиваючі ігри

«Ага, ось воно!.. — скажете ви. — Все ж-таки вправи на розвиток метанавичок існують!»

Не варто плутати вправи й навчальні ігри з розвиваючими. Відкладемо справжнє навчання до тієї пори, коли продзвенить перший шкільний дзвінок.

Зараз ваша задача — розвинути у малюка пам'ять, увагу, творчі навички, а також навчити його емпатії й цілеспрямованості. А для цього вам швидше знадобиться залишити дитину в спокої наодинці з іграшками, олівцями й конструкторами, ніж шукати спеціальні ігри з чіткими правилами.

Залиште дітей у спокої, але будьте в межах досяжності на випадок, якщо будете потрібні (Астрід Ліндгрен).

Кілька ідей ми вже підготували для вас на сторінках нашого сайту.

Підтримка

Підтримуйте будь-яку ініціативу дитини. Це складно: у втомлених і зайнятих батьків не завжди є ресурс, щоб на чергову ідею маленького винахідника з захопленням відповісти: «Це так круто!!!»

Однак постарайтеся надавати дитині максимальну підтримку. Навіть якщо вона вилила два відра води на підлогу, намагаючись допомогти вам із прибиранням. Від того, що ви будете бурчати, води на підлозі не зменшиться. А ось зважитися на нову добру справу малюкові в майбутньому буде важче: «А раптом знову не вийде, і мене вилають?..»

Так людина втрачає прагнення до активності, так гинуть у дитячому характері лідерські якості. Не допустіть цього.

Ваші гнучкі навички

Торкаючись теми розвитку метанавичок у дітей, було б несправедливо обійти увагою їхніх батьків. Адже неможливо навчити дитину тому, що недоступно вам самим.

Метанавички можна розвинути не тільки в дитинстві, але і в дорослому віці. І це неодмінно треба робити.

Вже одне те, що малюк буде отримувати такі важливі вміння просто дивлячись на вас — відмінний привід зайнятися своїм особистісним зростанням. Не кажучи вже про те, що оволодіння такими навичками значно розширить ваші власні можливості як у професійному плані, так і в повсякденному житті.

Сьогодні у великих компаніях навіть існує таке завдання для HR-менеджерів — розвиток метанавичок у персоналу.

Справжня освіта видобувається тільки шляхом самоосвіти (Н.А. Рубакін).

Основний спосіб становлення будь-яких якостей у людини — це занурення в ситуацію, де ці якості їй знадобляться. Додаємо сюди розширення спектру знань шляхом читання книг, перегляду хороших, нехай і дещо важких для сприйняття, фільмів, — і ви відчуєте результат.

Не потрібно наздоганяти...

Ці слова Тетяни Чернігівської висловлюють усю суть того, до чого потрібно прагнути сьогодні в вихованні та навчанні дитини: залишити нікому не потрібні змагання, не намагатися наздогнати й перегнати того, хто вміє більше, ніж ваш син або донька.

Наздоганяти не потрібно взагалі — треба бігти іншою дорогою. Тому потрібно шукати інші ходи. Це саме те, що робить наш мозок, між іншим (Тетяна Чернігівська, доктор наук з фізіології й теорії мови, завідуюча лабораторією когнітивних досліджень СПбДУ).

 

Таким чином, становлення гнучких навичок у дитини відбувається природним шляхом, якщо батьки змогли створити для цього відповідне середовище. Що насправді не так уже й складно — набагато легше, ніж посадити її за підручники. Це під силу кожному з нас.

 

Попередження насильства, жорстокого          поводження в сім’ї та в дитячому колективі

«Якщо твої наміри розраховані на рік - сій жито, на десятиліття - саджай дерева, на віки - виховуй дітей» (народна мудрість).

Люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об’єднує нас, це наші діти, які можуть стати сумом чи радістю. Як і що треба зробити, щоб наша дитина стала для нас щастям, щоб колись можна було сказати собі: «Життя склалось».

Нажаль, таке явище, як насилля та жорстокість в сім’ї та в дитячому колективі живе серед нас, дорослих і серед наших дітей.

Насильство - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Насильство в сім’ї - серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи педагогів на поведінку дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати: підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи.

Часто батьки скаржаться на психоневрологічні розлади у дітей - безсоння, енурези, а також соматичні — серцево-судинні розлади. Порушення травлення, астму тощо.

У тоталітарних сім’ях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховуються потреби та психоемоційні особливості дитини, батьки не усвідомлюють жорстокої поведінки з дітьми. Вони вважають, що жорсткі умови виховання корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку дитини, так і на стан її соматичного здоров’я.

Самі діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко.

Що ж таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків при вихованні в дитини дисциплінованості та відповідальності від їхніх насильницьких дій? Які дії треба вважати неприпустимими, які з них підлягають покаранню згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім’ї»?

Види та форми жорстокого поводження з дітьми.

Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей:

1. Фізичне насильство.

2. Нехтування.

3. Сексуальне насильство.

4. Психологічно жорстоке поводження.

Фізичне насильство - нанесення фізичних пошкоджень, тілесні карання, а також залучення дітей до вживання алкоголю й наркотиків. У деяких сім’ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства - від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад, що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що, без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

 

Сексуальне насильство - використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів з метою отримання прибутку.

Психологічне насильство (емоційне) - відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками: маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду, кривдять її родичів і друзів для того, щоб прогнати їх.

Нехтування (зневажання основних потреб дитини) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об’єктивних причин (бідність, психічне захворювання, недосвідченість ), а також без них.

Отже, причинами жорстокості серед дітей є: статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків, взаємовідношення з вчителями, стосунки в сім’ї, а також чоловічий стереотип поведінки, який культивується як у сім’ї, так і в засобах масової інформації.

Як бачимо, поширенню жорстокості дітей сприяє необізнаність батьків або осіб, що замінюють їх, із тим, які заходи впливу неприпустимі у взаєминах із дитиною, нерозуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь. Негативну роль відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні знання законодавчих норм, що охороняють права дитини та гарантують покарання кривдників.

Пам’ятайте що:

1. Діти - основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання - це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4. Пам’ятайте, що дитина - це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик - крик, а взаєморозуміння і доброзичливість - добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина - це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7. Не віддаляйте дитину від себе - знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

 

10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

Розвиток у дітей емоційної грамотності.

Шість способів емоційної самогеруляції».

Не секрет, що діти мають труднощі при висловленні своїх емоцій. Коли дитина щось відчуває й не знає, як це виразити, скоріш за все, вона просто по-акторському розіграє свої відчуття. Навчання емоційної грамотності є однією з найважливіших речей, які батьки можуть зробити, щоб гарантувати своїй дитині благополуччя й успіх у майбутньому.

Емоційна грамотність допомагає укріпити саморегуляцію, що призводить до покращення фізичного та психічного здоров’я. Дослідження також показали, що емоційно грамотні діти краще вчяться в школі.

Зрозуміло, що емоційна грамотність важлива, але що це таке? Її можна представити у вигляді чотирьох окремих компонентів: ідентифікації (прояву) емоцій, визнання емоцій (тих, які ви відчуваєте), знання способів управління емоціями й регулювання ними та співчуття (співпереживання) іншим.

Ось деякі способи, за допомогою яких ви можете розвинути у своєї дитини емоційну грамотність.

Ілюструйте зв’язок розуму й тіла. Покажіть дитині, як емоції можуть бути пов’язані з фізичними відчуттями. Наприклад, гнів часто супроводжується почервонінням обличчя, а хвилювання призводить до виникнення неприємних відчуттів у животі. Цей підхід буде максимально підвищувати здатність вашої дитини пізнавати весь спектр можливих емоцій. До того ж це стане захоплюючим способом винесення прихованих емоцій вашої дитини на поверхню, що буде сприяти її свідомості.

Навчайте дитину навичок самоконтролю. Поясніть своїй дитині, що немає емоцій, поганих самих по собі. Важливо те, як ми здійснюємо управління цими емоціями, зокрема такими, як гнів. Навчіть дитину простої навички робити глибокий вдих, а вже потім спокійно описувати свій настрій. Це допомагає дистанціонуватись від тривожних і неспокійних емоцій і підключає до п’яти органів чуття, заспокоюючи інтенсивну реакцію. Діти з наявністю навички емоційної саморегуляції здатні краще протистояти неприпустимій поведінці, такій як нападки або крики.

Виражайте свої власні емоції. Зробіть словесне вираження емоцій частиною вашого повсякденного життя, використовуючи відповідну віку мову, яка буде зрозуміла вашій дитині. Наприклад, ви можете сказати: «Я засмучена, що ми застрягли в цій пробці. Я маю намір зробити кілька глибоких вдихів, щоб розслабити тіло. Це допоможе моїм розхитаним емоціям». Діти, які ростуть у середовищі, де прийнято приймати й розуміти почуття, стають більш обізнаними в емоціях і більш схильні виражати їх належним чином.
        Практикуйте обмін досвідом. Для маленьких дітей дуже корисно бачити на практиці прояв емоційної грамотності в дорослих. Якщо ваша дитина бореться за іграшку з іншою дитиною, втрутьтеся та покажіть їм, як треба правильно ділитись нею один з одним. Наприклад, пограйте з іграшкою впродовж 20-ти секунд і потім віддайте її дитині, кажучи «твоя черга». Потім скажіть: «тепер його черга» та запропонуйте вашій дитині, щоб вона передала іграшку іншій дитині. Зберігайте цю зразкову модель поведінки, доки діти самостійно не почнуть передавати цю іграшку, дотримуючись черги. Ці навички допомагають знаходити та зберігати друзів, покращувати комунікацію та сприяють урегулюванню конфліктів.

Навчіть уважного осмислення. Уважність – це як медитація: вона подібно якорю фіксує розум на поточному моменті часу. Покажіть дитині, як розслабити тіло, яке потім розслабить розум (і заспокоїть думки). Нехай дитина просто сяде у зручне положення і спробує змінити всі свої думки в даний момент, після чого перефокусуйте її увагу на ті частини тіла, що розслабились. Дослідження показали, що діти демонструють високі виконавчі функції та поведінковий контроль після приведення себе у стан уважного осмислення, що допомагає їм у навчанні.

Використовуйте історії або фотографії, щоб обговорити емоції. Діти сильні в ототожненні себе з персонажами їх улюблених історій. Прочитайте дитячі книги, в яких герої випробовують різні почуття та емоції, та обговоріть з дитиною, що вона відчуває, коли сама переживає такі ж емоції. Для наведення більш реалістичних прикладів подивіться на фотографії людей, які перебувають у різноманітних емоційних станах, і попросіть, щоби ваша дитина визначила те, що відчуває кожна з них.
            Коли діти знайомляться зі способами розуміння, прийняття та управління своїми емоціями, переваги неоціненні. Емоційна грамотність – це один з найбільших подарунків, який ви можете зробити своїй дитині як батько.

 

Санні Ім-Ванг, доктор психології, дитячий психолог і клініцист,

автор книги «Щаслива, смутна і все, що посередині: усе про мої почуття»